Від початку тижня суцільні афоризми навколо:
Розмовляв з колєгою:
ХХХ: Ну я попав сьогодні
Я: Що там в тебе сталось?
ХХХ:
1) зубув дома права на машину
2) забув техпаспорт
3) в бардачку ствол
4) на задньому сидінні катана
5) вікна затемнені
6) паспорту нема
7) купив собаці великі кістки, вони в багажніку
8) Тимошенко в місті, мєнти на кожному кроці
..з коліжанкою:
Marichka: а в тебе є якісь фотки з Морозом?
Marichka: :))
ой
Мій висновок з розмови: "…мабуть ми створені лишень для того аби ускладнювати все одне одному".
І в покарання за все сказане "сьогодні має пролитися чиясь кава"!!!
- Настрій:
nostalgic - Мелодія:Gorgisheli
Колись читав захоплювався схожими сюжетами в творах відомих фантастів, а тепер маю нагоду то спостерігати – невідомі вірус які з’являються нізвідки і на диво швидко адаптуються до антибіотиків. Антибіотиків які враз нищать мікрокосм створений природою, але чомусь не годні подолати …грипу?
Чим далі тим більше схиляюсь до думки, що війни у вигляді відкритих збройних протистоянь давно вже не в моді і скоро зникнуть як жанр. Натомість маємо значно страшнішу війну в якій мало шансів перемогти – нас труять алкоголем та вірусами. Кумедно та? Теорія змови? Але ж озирніться, люди гинуть від ГРИПУ!!! А в супермаркетах дітискам вільно продають РЕВО!!! Шо то, прояви низької самосвідомості, культурні особливості, виняткова ментальність?
P.S.: Казав я Боді тре скуповувати тушонку, крупи, сірники, цигарки, бинти, антибіотики, вітаміни, бензу і тд бо потім буде пізно.
Я просто в шоці, я направду не скажу нічого розумнішого за Портнікова: «країна хвора на рак моралі».
Але в моє особисте враження таке: Монтян-видатний профі, слідкую за її творчістю (так, так я це називаю творчістю, вона віртуоз своєї справи) і брехні з її уст за посередництвом ЗМІ ще не чув. Клічко стцук@, Соболєв і всі хто намагаються перевести справу в політичну площину виборчої кампанії чи дєрібан Артеку або педофіли, або покривають своїх друзів, родичів, соратників які попалились з причин «общака» своїх діянь. Скидалось на добре організовану, щедро проплачену кампанію, аби провалити справу і слізний виступ дружини депутата Бондара мене теж не переконав. Так, мабуть, справі дали вихід перед виборами, аби посіяти хаос, я не в курсі нажаль. Але люди, блін – який в сраку Артек…?
«Ми знову в прямому ефірі та завершуємо дискусію про трагедію дітей…» - вирішив зам’яти тему метр. А зараз підрахуємо рейтинг висловів учасників передачі. Отако, давайте йдем далі, завершуємо, бо в нас вже немає часу, а то, знаєте, рейтинг, реклама. Бля, люди, що це сон???
Спекотного місяця серпня року Божого 2009 підбив мене лихий поїхати подивитись на Туніc. Цілі два роки я гречно відмовлявся від наполегливих запрошень моїх арабських друзів відвідати їх благословенну морем, пісками, фініками та оливками країну, бо направду, не смійтесь, боявся, що вженять. Але цього разу вирішив, що «де наша не пропадала» і полетів. Для завзятих мандрівників якось окремо напишу «шо па чом», як літати і де спати аби не глумитись над власним бюджетом. Дехто з друзів попав під гарячу руку і мусів вже вислухати мої блаженні враження, але вас, любі послідовники нашої віри істинної в Журнал Живий нерукотворний (але святим адміном адміністорваний) не буду мучити розповідями про славні подвиги на батьківщині Ганібала, а просто дам ось це посилання з фотами. Дивіться.
Але я не про проблему тероризму у світі задумався. Отак в мить може обірватись будь-яке життя. Навіть найдостойніше. Тому не можна відмовити собі у задоволенні жити вже і зараз. Не відкладайте приємні речі на перспективу, не плануйте насолоджуватись життям в майбутньому, бо майбутнього ше нема, а минуло точно не вернеш. Живіть вже і зараз: не скигліть, не нийте, не плачте, не ображайтесь. Пробачайте, вірте і не кайтесь!
Погляньте скільки тепла сонце розкидає щодня задармо. Зберіть жменьку та віднесіть тому, хто вам дорогий, важливий та коханий. Дощ? Озирніться – скільки ж радощів у тих краплях, з яким завзяттям вони ширяють до землі аби потім поринути у безмежний всесвіт янгольської прохолоди калюж та потоків в яких відображається все наше суєтне життя. Наберіть трохи в жменю та напоїть спраглих уваги, кохання та життя: змочіть їх уста радістю.
Не тратьте часу на дурниці. Не відкладайте життя на завтра, бо завтра може не бути. Але якщо зранку ви знов побачили сірий похмурий або жовтий та яскравий новий день, то тіштесь ще більше – ви перемогли!
Чим більше часі стає з дня мого народження, тим більше усвідомлюю ціннісну прірву яка відділяє одних людей від інших. Коли мені було 16 рочків від народження, то я щиро був переконаний, що практично всі люди життєрадісні та цілеспрямовані особистості орієнтовані на успіх, усі цікавляться філософією та слухають Бетховена, усі хочуть роботу пов’язану з мандрами чи частою зміною диспозиції та жити в квартирі з мансардою. Сихівські гопніки вважались винятком гідним жалю.
Аж ні! Для мене справжнім одкровенням, десь в років 21-22, стало те що багацько людей схильні задовольнятись мінімальним і на верхівці ієрархії їхніх рожевих мрій скромно розмістилась квартира на Оболоні, машина та відпустка в Туреччині.
Зараз відчуваю, що навіть люди активні, цілеспрямовані та успішні живуть абсолютно різними, часом незбагненними для мене, цілями. От наприклад. В п’ятницю офіс повним складом відчалив до Донецьку на відкриття Донбас Арени. Здається, тіки я не поїхав, та співробітниця яка зараз на після-весільній реабілітації. Сьогодні тіко й розмов про подію. Ну я вірю, шо відкриття було помпезне (бачив фотки), ну я вірю, що VІР вечірка була просто неймовірна по вінця нафарширована гламуром і бомондом, але мені то зовсім не цікаво! І не тому, що я ховаюсь від того світу чи відчуваю якісь комплекси…. Та ні ж. Під настрій то ок. Просто як пояснити співробітникам, шо твоя душа досі паралізована кайфом від цілого дня проведеного в лісі на страйку? Як пояснити шо твоє тіло отримує місячну норму адреналіну, коли ти в окопі стримуєш натиск переважаючої кількості удаваного супротивника? Як пояснити, що від серії піротехнічних імітацій вибухів тебе накриває хмарою пилу і каміння, у вухах дзвинить, а ти дивуєшся чого у комплекті військового спорядження не передбачено памперсів? А після всього надприємно, коли до тебе підходять «бувші» супротивники, тиснуть руку і розповідають як ти їх п’ятьох «зажав». Як вони не могли відірвати голови від землі бо кулі свистіли біля вух. Ти також щиро відповідаєш на їх міцний дружній потиск, дякуєш за гру і думаєш: а все таки, чому для таких ситуацій не придумали памперсів, бо взагалі боявся довше ніж на 0,5 секунди визирнути з того окопу?
І так само я не годен пояснити багато інших речей. Навіщо мені ті гори? В чому кайф жити тиждень в наметі? Чому я так люблю Львів? В чому прікол гасати на ровері по лісах
Цей світ воістину різноманітний, повен барв та творчого хаосу і ми маємо можливість обрати те що нам до вподоби. Тільки треба зробити до болю знайому та занудну річ: вийти за рамки стереотипів і захотіти!
- Настрій:урівноважений
Обід. Броди. 80 км від Львова.
Гучна ватага веселих хлопаків та кубіт завалює до господині в хату по дорозі від фестивалю до Львова. Господиня щиро посміхається не приховуючи своєї радості без жодного натяку на здивування.
– Ой як вас тут багацько. Перепрошую не ображайтесь, шо всіх на раз не запам’ятаю, бо знаю з вас тіки свого сина і його колєгу.
Голос з ватаги:
- А ми теж не всі між собою знайомі.
Ватага заходить до вітальні де стіл вже просто засипаний їдлом, а господиня просить дівчат ше помогти «накрити на стіл».
Львівське летовище. На стійці реєстрації рейсу.
– А скажіть но будь-ласка,яким літаком летимо?
– АН-24. – За спиною одразу чутно здивовано-розчарований гул інших пасажирів.
– Ви що приколююєтесь? Там шось забагато народу зайшло в зал очікування, в той літак стіки не влізе.
– Влізе, не турбуйтесь.
– І сумки такі величезні до того літака теж не влізуть.
– А сумки вечірнім рейсом боїнгом полетять. – Посміхається.
Злий жарт, але веселішаєш.
Осінній вечір. Площа Ринок.
– Ой, а скажіть, а ви молодята?
– Та ні, з чого ви взяли?
– Ой, а ви може зустрічаєтесь? Давно?
– Та не зустрічаємось ми)))))
–О ну все одно, ви така гарна пара, можна вас сфотографувати?
- Настрій:Балканський:)))
- Мелодія:Goran Bregovic, Shoferska
( Цікаво як? )
- Душа прагне гір!
- Душа хоче на море!
Як завше істина десь посередині, тому душа наполегливо вимагає моря і просто вилазить на шию та прямісінько у вухо волає, що хоче побігати по горах.
Казали мудрі люди, що як стаєш старшим то часу на буде все менше й менше. Не вірив! І то не справа у зміні світогляду згідно вікових особливостей організму чи у відстанях… тут прихована якась сакральна суть. А сакральною суттю в таких випадках чомусь здебільшого пояснюють бажанням вступити у шлюбні відносини. Тому наперед декларую, що наразі не збираюсь змінювати свій ледарський, безвідповідальний спосіб життя на регламентоване співжиття з особою протилежної статі. Розміреності наразі не бракує у тій частині життя де я нагадую офісний планктон, хоча, холера з понеділка до п’ятниці в проміжку з 9 до 18 години я ним і є. Ну в цьому теж є свої переваги: інтернет – доволі ржачна штука.
( ржачна штука тут )
Взагалі нащадкам славних козацьких родів відчуття гніту «жаби» було невластивим. Запорозьке військо, а спершу просто згромадження однодумців, вирізнялось презирливим ставленням до всіх форм приватної власності, всіх видів громадянського стану, а також належною побожністью та дисциплінованим дотриманням релігійних норм і канонів.
Це ідеалістичне суспільство святих пустунів зруйнувала визвольна війна Богдана Хмельницького та її наслідки. Взагалі дивно як людина з маєтками, з сімєю та доволі меркантильними мотиваціями для початку бойових дій здобула підтримку серед запорожців. Звичайно, що офіційно декларувались принципи відданості королю та вірі православній, як би то парадоксально не звучало. Але козаки за від початку були ірраціональними у своїй іманентності.
Після підписання миру з поляками, колись згуртоване, товариство однодумців спіткало класове розшарування, майнові відносини, владно-правові відносини в межах майже-державного утворення. Але ж не могло козацтво за визначенням жити в межах якоїсь держави. Анархічна сутність козацтва не передбачало участі у жодному соціальному договорі, окрім війни з татарами та акцій непокори щодо субпідрядників які намагались такий договір нав’язати.
В середу на роботі вирубили нет на пві дня. Мені стало нудно і я вирішив попрацювати. Блін, досі не можу зупинитись!
Для початку я виспався. Щиро поспавши менше 6 годин я виспався)))
Зранку прийшов на роботу просто за спиною директорки. І щойно за 3 хвилини як я сів за компа й без того світла голова керівництва осяяла благородна думка перевірити хто коли на роботу приходить)))) А я вже на роботі...ги. Комусь було боляче.
Потім мені треба було гроші з банківської картки зняти. Банкомати принципово відмовлялись спілкуватися зі мною, а один таки пояснив причину: «вуйку, не мордуйся, строк дії картки закінчився, але я тобі її не віддам». І не віддав. В тому банку сказали шо, да, їх банкомати страшне вредні і протерміновані картки залишають собі в якості сувенірів. Ну я змусив працівницю банку все таки видобути з банкомату мою картку і знищити її. Банкомат образився.
Ну, думаю, от вона халепа. Але чогось на настрій то не вплинуло, мене зігрівало сонце і я посміхався від вуха до вуха. І ось новина - мушу сам їхати за карткою і ясне діло не в робочий час. Ну і ладно, поїду, теж мені проблема. Через 30 хвилин дзвонить бухгалтерка і каже, шо по дорозі заїде в банк і забере мою картку. Ги. І взагалі день продуктивний дуже.
Зустріч тривала допізна і ми з співробітниками, щойно вийшовши з будівлі офісу вирішили погомоніти на ганку. Незважаючи на втому нас переслідував завзятий та веселий настрій. У такий теплий осінній вечір важко було піддатись впливу егоїзму великого міста та пліткувати про недавні ділові зустрічі. В Наші обличчя розніжено дмухав тепленький вітерець. Насувалась ніч, темрява густішала, а навпроти, у вікнах входу до метро вже нудились жовтуваті лампи. Людиська поспішали забігти в метро аби тунелями в довгих потягах хутчіш домчати додому.
Якось зовсім непомітно повітря наповнилось неймовірною напругою( Далі... )
( Далі )
iv:якась фігня з аською твориться - сервак в ізраїлі стоїть приварений до пірса як наш "запоріжжя"...
"Владельцы капитала будут побуждать рабочий класс покупать все больше дорогих товаров, домов и технологий, заставляя их брать все больше и больше дорогих кредитов до момента, пока долги станут непосильными. Невыплаты кредитов начнут приводить к банкротству банков и последующей их национализации, что поставит Государство на дорогу, очевидно ведущую к коммунизму"
(Карл Маркс, 1867 год)
Нормально так вуйко Маркс, ще тоді всіх розчехлив? Тіки висновки були продиктовані політичною кон’юнктурою.
Відчуття творять неймовірні речі з нашими тлінними оболонками . Відчули аромат знайомих парфумів, і серце на мить зупиняється від бурної хвилі виразних спогадів та кришталево чистих емоцій. Одна мить такого надсвідомого імпульсу дарує непропорційно багато радості та жменю щастя. Музика - гармонійне суцвіття звуків, здатна просто рвати душу на шматки, а потім ткати з тих шматків химерні, загадкові, чарівні але неймовірно гарні видива. Так стається, коли мозок засинає і послаблює контроль над нашим життям. Марево зникає, щойно мозок знову починає свої раціоналістичні проповіді намагаючись осягнути, зрозуміти і пояснити цей світ. А навщо? Це питання на мить робить мозок вразливим, а потім з*являється безапеляційна відповідь: бо знання - це сила. І що тут скажеш?
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
problemne_dytia- problemne_dytia